Людина сьогодні не мислить свого життя без багатьох речей. Важко уявити, як первісна людина обходилась без усіх благ сучасної цивилізації.
А особливе місце в нашому житті відведено люстерку. Більш звично ми називаємо його "зеркалом". Не стверджуватиму, що це дійсно наш термін, не русизм. Та ми звикли до дзеркала. Особливо дівчата, жінки. Да, ми ж по тисячу разів на день заглядаємо, щоб впевнитись, що гарно виглядаємо. Щоб повірити в себе, побачити зайвий раз відображення себе. Впевнитись, що зачіска належним чином укладена, що помада не стерлась на губах, що туш на віях не розтерлась...
Та чому ж ми так йому довіряємось - люстерку? Створили цю річ і миттєво стали її рабами. Вдягаючись вранці на роботу більшість із нас - модниць щонайменше багацько разів загляне на своє відображення, покрутиться туди-сюди, аби впевнитись, що наряд сидить, що все охайно, і ти нічого не забула... Звісно і поважаючий себе парубок, чоловік тож полюбляє споглядати себе у джеркалі.
Загадайте, як будучи ще дитиною, ви корчили рожиці перед великим люстерком, що висіло у прихожій чи в кімнаті. Як це вам здавалось забавним - бути самому собі смішним і таким різним...Як ми любили в дитинстві відвідувати кімнати кривих дзеркал. Як ухохочувались зо сміху від свого тощого, чи товстенного відображення. Як одне люстерко витягувало до бескінечності ваш ніс, а інше - руки, чи ноги.
Очі - дзеркало душі. Так і дивлячись на себе, свій погляд у люстерко всі ми чудово це розуміємо. Як же очі видають твій внутрішній стан, і як бува важко приховати свій паскудний настрій.
А ще варто дивлячись у дощову пору в калюжу, бачити там не грязь та чорну воду, а відзераклення неба, хоч і сірого, але відзеркалення!