Зовсім як колись, в дитинстві. Запах теплого молока з дивним присмаком.
Так приємно було його приймати з маминих ласкавих рук і випивати. Гаряча кружка обпікала пальці,
але так приємно було її тримати, сьорбаючи гарячий напій. Швидко, хоч і маленькими ковтками, щоб
не покрилось такою нелюбимою плівкою. Пила і крізь паморочливо-туманний стан в голові вгадувала
що ж то за інгрідієнти намішані в тій цілющій чашчці?
Меді і масло вгадувалось одразу, але було там ще щось, що заставляло твоє тіло потіти, а з потом
виходила і хвороба. Так хотілось після випитої кружки одразу розкритись, висунути свої слабкі,
та спотілі ноги з-під одіяла, а мама тут як тут. Ніззя. Заборона діяла, доводилось коритись хоч
і не хотілось.
Що ж робити, маєш слухатись, щоб перемогти ту недугу - грип.
Це сьогодні ти сама собі маєш приготувати той цілющий настій, бо ніколи хворіти. Сама спершу купуєш
молоко, масло в магазині. І вже зовсім немає ніякого секрету в тому такому чудернацькому запаху
цього лікарського напою. Тепер ти знаєш, що то грамулька соди додає тій чашці молока якийсь невловимо
чарівний аромат і незвичний привкус. І нагрівши молоко ти сама додаєш всі інгрідієнти, потім кутаєшся
в одіяло і випиваєш це молоко. Згадуючи дитинство. І здається, що то було так давно. А тоді так приємно
було хворіти, бо коли хворіє дитина батьки оточують її теплом і цукерками, дозволяють не ходити в школу
і не вчити уроки, купують вітамінки і всілякі ласощі. Поять таким пирємним і дивним на смак молоком...
І ці спогади зігрівають душу й тіло, і мають допомогти одужати, пошвидше. Завтра ж буде новий день, і
варто одужати, перемогти недугу, щоб жити і почуватись щасливою на всі 100.