роздуми...
Але цей день особливий.
Сьогодні звичайний робочий день, таких було вже багато і буде ще безліч.
Але цей день особливий.
Особливий своєю загруженістю на роботі.
Звичайний, бо така робота присутня в твоєму житті щобуднього дня.
Особливий, бо в цей день твоїй бабусі виповнилось 87 років,
і вона ще завзято ходить по будинку, спілкується, допомагає няньчити правнука,
але ніяк не хоче приймати ліки, які підтримують її серце.
Звичайний, бо твій день за звичкою розпочався о 7 ранку з чашки запашної міцної кави.
І вранці тобі невідомо було, що ввечері на тебе чекає недобра звістка, ти порхав як метелик,
не задумуючись про швидкоплинність часу.
А тепер - сидиш, розмірковуєш, як так, чому не втрутився, не змінив, не зміг, не встиг!?
А чи в твоїх це силах?
Сталося як сталося, таке життя.
Варто думати, що все вирішиться в позитивну сторону і життя триватиме, але кров холоне і на очі
навертаються сльози, коли на обрії з'являється дух смерті.
Страшно, боляче, невимовно сумно, коли втрачаєш рідну людину.
Але ж таке життя. Сьогодні ти є а завтра тебе вже нема тут.
Такі моменти - втрати близької людини знайомі кожному. Всі ми смертні.
Але якщо ти живеш - живи, і проживай кожен свій день наче святковий.
Адже якщо сьогодні було свято в твоєму житті, ти прожив не дарма.
Ти вніс часточку свого позитиву в цей світ, одзобив його своєю позитивною посмішкою,
ти зміг прожити день, який особливий в твоєму житті, бо це чудо - жити.
Всі ми мріємо, особливо в дитинстві, юності.
З дорослішанням - стаємо прагматичними, забуваємо про мрії,
а від більшої їх частини просто відмовляємось.
Нам - дорослим ці мрії здаються дитячими, пустими.
Адже легше відмоитись ніж спробувати.
Легше сказати я не вмію, ніж спробувати, і визнати що це не твоє.
Найлегше засудити інших - можновладці в усьому винні.
Найлегше засудити начальника - платить малу зарплатню.
А важко запитати себе: а що я зробив, щоб в державі навівся лад?
А що я зробив для того, щоб отримувати достойну оплату своєї праці?
Життя - балансування між позитивом і негативом, найліпше балансувати,
втримуючи рівновагу, на позитивній його стороні.
І тоді кожен день дійсно буде святом, а життя - щасливим.