Минулої п*ятниці я знову була перед очевидним вибором. Варто було просто зробити один крок назустріч, і все могло б змінитись. Ти сказав, буде все, як ти скажеш. Тільки скажи. А я знову змовчала.
Змовчала. Бо ти повільний, спокійний, невпевнений в собі,простий, живеш з матір*ю, віриш в Бога, не знаєш що таке інтернет і не хочеш знати. Важко було дивитись тобі у вічі, та коли наші погляди стрічались... в твоїх очах як у дзеркалі...Я бачила самотність, сум, жаль, нескорену правдивість, наївність, доброту. Я бачила себе в твоїх очах. І я просто мовчала. Знову мовчала. Ввечері можна було набрати твій номер і все зміниться. Та я тобі ніколи не зателефоную. Я полюбила самотність, і нікого не підпущу до своєї самотності. Нізащо не дозволю іншій людині збурити мої думки, і нізащо не буду думати про іншого. І не буде ніколи дітей у мене. Бо я одна. Бо мої думки ніхто не розуміє. я і сама інколи їх не розумію. Але, все мною сказане чомусь просто гнітюче впливає на одних, інші просто починають з мене знущатись. Ідеалістка. Так. Добра. Не знаю, але чим далі спілкуюсь з людьми, тим більше переконуюсь в тому, що мене ніхто не сприймає такою як я є. Ніхто не хоче бачити в мені індивідуальність, все життя мене виховують. А я виховалась на книгах, які зробили мене ідеалісткою. А я виховалась на фільмах. На фантастичних, психологічгних. Фільмах, які остаточно і безповоротно зламали, викривили мою психіку. Я думаю, що в мене є інтуіція. Я думаю, що я розумна. Ні... подіїї недалекого минулого довели протилежне. Я все життя вчусь, але знаю дуже мало. Я запамятовую сьогодні масу інформації, а назавтра я її вже забуваю. Я думаю, що знаю чого хочу від життя. Я намагаюсь жити, пливучи за течією, а лише мрію змінити кардинально своє життя. Але щось стримує мене втілити цю мрію. Страх? Можливо.
Чому я досі не навчилась шуткувати і відноститсь до життя простіше. Не сприймати всі події занадто серйозно? І не ображатись на дрібниці, а важливі події ігнорувати?
Я нарешті навчилась висловлювати свої думки на *папері*. Залишилось змінити своє життя. Але я ніколи в житті не зателефоную тобі. Я горда. А ти не дав собі для мене другого шансу.