Дежавю чи що?
Дежавю – це коли ти відчуваєш, що певна подія вже відбувалась. Дежавю супроводжується відчуттям нереальності того, що відбувається. Дивно, та так буває.
А як назвати то явище що ти бачиш людину, яку раніш ніколи не бачив і знаєш, що дуже хочеш з нею спілкуватись. А натомість просто проходиш повз. І ти заочно знаєш цю людину, хоча ніколи не бачив її очей, і ніколи не спілкувався з нею в реалі…і водночас знаєш, що дуже добре її розумієш. Отак просто без слів. Але слова і не потрібні. Тоді це знову якесь нереальне відчуття, чи дежавю? Ти не дозволяєш собі мріяти про те, чого не буде. намагаєшся щосили контролювати і втискувати в рамки буденності свої думки…та інколи таке ввижається… Забуваєш де реальність, а де фантазії, де сон, а де життя.
Матриця затягує тебе і ти не знаючи, що вже прийняв ту пігулку, борсаєшся у своїх заплутаних лабіринтах думок, які лише приводять до щему в душі, стають розрухою твоїх позитивних думок, бажань.
Все щораз змішується в твоїй уяві пам’ять не хоче згадувати, а картинка нізащо не хоче щезнути, як ти не намагаєшся себе змусити. Переключаєш увагу на інші речі, а підсвідомість грається з тобою – щораз спалахуючи тою миттю…коли ти бачиш те, чого не могло бути не то що в принципі, а взагалі того не існує. Забудь. Забий. Ти вже ніколи не пересічешся з тією людиною, бо вона ж не бажає з тобою спілкуватись?
Ти ж надто складна і водночас проста для неї. Ти живеш в іншому світі, вимірі, ти маєш спершу пройти всі сходинки своєї самовдосконалості, зрозуміти себе, а не намагатись зрозуміти інших. Інших розкусити набагато легше, ніж розібратись в своїх життєвих пріоритетах. Ти зможеш. Ти сильна. І якщо досягнеш вершини самовдосконалення, ти зможеш вільно пересуватись в різних континіумах і досягнеш того простору, де стоїть він.